На сIмейну раду



Категории Надiя Пукас ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Того, що шлюби укладаються на небесах, нiхто не пiддає сумнiву. I хоча нiхто не бачив, яким чином добирають двоє сердець, нiхто там не був дружкою, однак кожен при нагодi стверджує ( i то незаперечно), що саме так i утворюється нова сiм'я. Правда, коли вона руйнується, тобто, коли двоє рiдних стають чужими, а то й ворогами, нiхто не апелює до небесних свах, якi, вочевидь допустили брак. Можливо, саме тому шлюб росiйською мовою i звучить як брак, тобто недоброякiсна робота. Незалежно вiд кiнцевого результату роботи небесних i земних сил, який передбачає двоякий результат: або бути сiм'ï щасливою i довговiчною, або навпаки – розiйтися на життєвiй дорозi обабiч, бути короткотривалою, як перша крижина на осiннiй калюжi. Та обидва випадки обєднує одна спiльнiсть: народження дитини в сiм'ï є фактом незалежним i незаперечним. А от iз цього мiсця, як кажуть, детальнiше. Позаяк немає жодноï можливостi пред'явити претензiï небесному ВРАГСУ щодо помилок i похибок у доборi кандидатур на високу посаду майбутнiх батька-матерi, то будемо покладатися на вiковий досвiд наших предкiв, а також на свiй власний i приступимо до роботи над помилками. Отже почнемо самотужки розглядати причини, чому маємо таку величезну кiлькiсть нетривалих шлюбiв, чому молодь так захоплюється громадянськими шлюбами, чому молодi сiмï не хочуть народжувати дiтей ( умисне не вживаю вислiв заводити дiтей) i ще багато яких чому, що роблять свiт похмурим, сiмейне життя нещасливим, а долi дiтей зламаними, оскверненими сирiтством при живих батьках. На поверхнi найдоступнiша i найлегша вiдповiдь: Мололодь не така!. А яка? I чому не така?Що треба робити, щоб була така? Хто це повинен робити? Коли треба починати? Постараємося вiдповiдати на цi питання з останнього. Отже, коли треба починати готувати молоду людину до сiмейного життя i усвiдомленого батькiвства? На мiй погляд, тут якраз доречно пiдключити до дискусiï небеснi сили, якi зводять докупи двоє сердець, щоб утворити з них сiмю, яка народить дiтей. Бо саме вони знають i вiдають якого роду-племенi цi двоє, вiд якого дiда-прадiда якi риси характеру, звички, якою силою i якими генетичними хворобами вони надiлять майбутнє дитя. Якось менi довелося бути присутньою на лекцiï одного зарубiжного фахiвця з даного питання i менi запамятався вельми цiкавий висновок. (Наводжу по памятi). Вже пiд час зачаття, у тому сперматозоïдi i яйцеклiтинi закладено, якого розмiру дитя буде носити черевики, якi у нього будуть звички i коли йому вирiжуть апендицит. Не будемо дуже перейматися цим постулатом, але прислухатися до нього варто. Вважаю, що нашi предки дуже добре розумiлися на ролi генiв у особистостi людини, коли передали нам твердження Яка хата, такий тин, який батько, такий син. Яблуко вiд яблунi далеко не вiдкотиться. I вже можна почути бiльш сучасне твердження: Гени пальцем не роздавиш. Не будемо судити, але приймемо як факт те, що в давнi часи люди надавали дуже великого значення родоводу партнера. Йшли навiть на те, що одружувалися члени родини, аби не змiшувати кровi, не порушувати генетичний ланцюг, який належало скрiплювати, удосконалювати нащадкам. Я не закликаю, боронь Боже, до таких експериментiв, але приглянутися до своєï майбутньоï половини, поцiкавитися ïï походженням, замислитися над ïï уподобаннями, звичками, нахилами – варто. I не треба самовпевнено думати, що потiм ви свого обранця чи обраницю перевиховаєте, зламаєте те, що закладено в нього предками. Треба усвiдомлювати, що цей процес буде дуже болiсним, важким для обох. Зачасти вiн стає причиною негараздiв, сварок, а то й розлучень у сiмï. У своïй практицi роботи iз сiмями завжди намагаюся враховувати генетичну складову характеру, звичок людини, його поведiнки, взаємини з оточуючими. Чи є це основним i вирiшальним у сiмейних стосунках? Однозначно сказати не берусь. Однак важливiсть врахування цього нiколи не буде переоцiненою. Доказом того є багаточисельнi приклади, коли не завадi сiмейного щастя стають вiдголоси бабусi, яка займалася чорною магiєю, прадiда, який мав чималий букет шкiдливих звичок, спадковi хвороби, якими хворiє близький родич. Я вже не кажу про дрiбнi звички, уподобання, зовнiшнiсть, якi без вашоï згоди передаються вашим дiтям, онукам. Чи означає це, що перед тим, як знайомитися, одружуватися, треба вивчати генегалочне древо вашого обранця? Та нi! Це було б смiшно i некоректно. Та й хто тепер його знає? На жаль, у нашому стрiмкому сьогоденнi не про всiх живих памятають, не кажучи вже про померлих предкiв. Просто треба усвiдомлювати, що створення сiмï – це настiльки важлива справа, настiльки вiдповiдальна, що, тi двоє, котрi вирiшили навiки поєднати свою долю воєдино, беруть на себе вiдповiдальнiсть не лише за себе, а й за своïх майбутнiх дiтей, онукiв i правнукiв. Вони стають першими краплинами великоï родовоï рiки, яка наповниться долями, характерами ïх нащадкiв. А тому треба бути дуже вiдповiдальними у здiйсненнi цiєï важливоï мiсiï людського буття. Ми ж усi, ( а кожен читач у певний час причетний до народження новоï сiмï) маємо стати мудрими вчителями, помiчниками, щоб кожна конкретна новостворена молода сiмя була щасливою, довговiчною, многодiтною. Це велика невичерпна наука, яка поповнюється, оновлюється , i яку повинен опанувати кожен юнак, кожна дiвчина. Як бачимо, навчання починати нiколи не пiзно, але й нiколи не рано. Ця наука, як шлюбна каблучка – без початку i без кiнця. То ж пропоную на сторiнках нашого улюбленого журналу поповнювати це невичерпне джерело знань про сiмю, науки пiдготовки молодi до сiмï i усвiдомленого батькiвства усiм миром. Надiя Пукас член правлiння ГО Лiга соцiальних працiвникiв Украïни
На сIмейну раду